Всі ми звикли чути такі вирази як сексуальне або фізичне насильство над людиною. Але психологи також виділяють ще один тип знущань – психологічне насильство. Ви ніколи про це не чули? Але насправді дуже багато сімей, де дружини або діти піддаються психічному насильству з боку чоловіків.

  Будь-яку людину можна спотворити не тільки фізично, а й морально . У результаті такі емоційно неврівноважені люди починають надалі знущатися над оточуючими і близькими. І дуже часто такі слова як «любов» і «прихильність» для них нічого не означають. І ось в щасливого спільного життя починаються проблеми – це приниження і загрози з боку чоловіка. До рукоприкладства не доходить, але от словами можна образити і принизити нітрохи не гірше, ніж ударами. Багатьом жінкам знайомі подібні ситуації, адже вони – жертви психологічного насильства.

  Психологічне насильство в сім’ї може мати кілька граней. Так, це може бути повне придушення волі іншої людини або ж тотальний контроль над будь-якими діями. У сім’ях з дітьми емоційне насильство також може торкнутися і дитини. Давайте розберемося, що ж представляє із себе психологічне насильство?

  Психологічне насильство можна описати як постійне приниження людини, яке призводить до загальмування розвитку особистості та придбання низки патологічних властивостей характеру . Але цей опис вірно тільки для дітей, над якими психологічно знущаються. У відносинах дорослих психічне насильство проявляється двояко. Це може бути повний контроль з боку чоловіка або ж страх дружини перед ним. У будь-якому випадку такі відносини побудовані на тому, що один панує, а другий покірливо підкоряється і не може і слово поперек вставити.

  Найгірше те, що жертви психічного насильства вже звикли, що ними командують , а вони підпорядковуються, і здається, що спробувати щось змінити вже пізно. Але насправді це не так. Таких ситуацій не існує. Завжди є можливість сказати «Ні!» психологічному насильству і почати змінювати своє життя на краще.

  Окремо варто згадати, що існують ситуації, коли будь-які вживаються спроби поміняти відносини в сім’ї один до одного неминуче призводять до конфліктів і рукоприкладства. Але в кожному разі, чоловік не прав, якщо не дає жінці права вибору і можливості висловитися з того чи іншого приводу.

  Та й жінки часто настільки звикли до такого життя, що у них вже немає сил щось міняти. А з появою дитини все може стати тільки гірше. Ще гірше справи можуть складуться, якщо психологічному насильству піддається дитина від попереднього шлюбу. У цьому випадку можна часто почути звинувачення дитину в тому, що він нездара, його виховують, годують, а подяки від нього немає ніякої. Найгірший варіант розвитку подій – це залякування дитини, її відкидання і фізичне насильство. Внаслідок такого звернення психіка дитини травмується, і надалі йому стане дуже важко оговтатися від подібних потрясінь.

  Але не можна дозволяти, щоб психологічне насильство тривало постійно, адже таке життя не призведе ні ту , ні іншу сторону ні до чого хорошого. Тому психологами розроблена спеціальна програма реабілітації, яка дозволяє як жертві, так і ґвалтівнику навчитися правильно спілкуватися один з одним. З одного боку, жертва внутрішньо усвідомлює свої травми, примиряється з минулим. У результаті людина буде позбавлений від постійного стресу, який супроводжував його протягом декількох років. Ґвалтівник ж у свою чергу повинен усвідомити, яке бути травмованим.

  Ви можете подумати, що тільки жертві психологічного насильства буде потрібна допомога психологів. Такий підхід використовують і зараз, але він не дає ефективних результатів. Адже в майбутньому ґвалтівник знайде собі ще одну жертву, та й відносини вже не врятувати. Тільки комплексний підхід дасть можливість врятувати відносини і позбавити обох людей від їхніх внутрішніх проблем.

  Психологічне насильство більше, ніж інші види насильства, залежить від культурних особливостей вираження емоцій, прийнятих паттернів спілкування в сім’ї і відношення до дітей. Воно є підґрунтям будь-якого насильства.

  Психологічне (емоційне) насильство над дитиною — поведінка батьків або осіб, що їх заміняють, учителів, вихователів та ін., яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності.

  До психологічного насильства рідко відносяться як до насильства, його вплив на життя дитини часто недооцінюють, воно рідко розглядається як причина для втручання. Поширеність цієї форми насильства важко виміряти в конкретних цифрах в силу того, що воно важко виявляється, погано формалізується.

  Коли ми чуємо словосполучення «насильство над дитиною», часто перед очима виникають картинки, пов’язані із сексуальним насильством або ж із биттям дітей. Це так. Але є ще один вид насильства, психологічне, на яке діти досить часто наражаються, зокрема й у сім’ї. Психологічне насильство викликає в дитини не менший біль і вкрай негативно впливає на формування особистості дитини загалом.

  Дослідження, проведені в Україні, показали, що за два останні роки збільшилася кількість випадків насильства або жорстокого поводження з дітьми. Фахівці зазначили: кількість дітей, які зазнають фізичного насильства в сім’ї, практично дорівнює кількості дітей, які потерпають від психологічного насильства.

  Які дії батьків належать до психологічного насильства?

  • Словесні образи і приниження. Часом, розсердившись, і не в змозі впоратися з власним афектом, батьки обзивають дитину. А іноді образи стають невід’ємною частиною спілкування з дитиною.
  • Надмірний контроль. Батьки контролюють не тільки те, куди їх дитина пішла і з ким. Цілком нормальним вважається перевірити телефон або сторінки в соціальних мережах, а то й особисті речі дитини.
  • Приниження. Сюди належать не тільки принизливі звертання безпосередньо до дитини, але і прилюдне відчитування її за будь-який хибний вчинок, висміювання. Досить поширена історія, коли мама в присутності дитини розповідає по телефону подрузі, якою невдячною та виросла.
  • Вимоги, які не відповідають віку. Наприклад, коли батько вручає семирічній дитині книгу на 800 сторінок і вимагає, щоб вона її прочитала до кінця дня.
  • Залякування й погрози. Звучать залякування від класичного «віддам тебе в дитбудинок», «міліціонери прийдуть і заберуть тебе», до шантажу серцевими нападами. Також нерідкісними є погрози позбавити комп’ютера або спілкування з однолітками.
  • Емоційне відкидання. Дитиною не цікавляться, або цікавляться лише однією стороною її життя, наприклад, шкільними успіхами. Не цілують, не обіймають. Не вміють проявляти своїх почуттів щодо дитини. Будь-який прояв емоцій дитиною може бути висміяний або відкинутий зі словами «іди, мені не до тебе, мені зараз самому погано». Ще одна з форм емоційного відкидання, яку діти переносять особливо складно – ігнорування батьком. Після сварки батько просто замовкає, не говорить дитині ні слова й так може тривати днями, а то й тижнями.
  • Регулярні звинувачення. Дитину звинувачують у тому, у чому вона не винна: «через те, що ти так погано вчишся, я не можу знайти кращу роботу», «ти погано себе ведеш і тому мама захворіла», «якби не ти, я б давно вже виїхала в інше місто».
  • Ізолювання. Дитину замикають у кімнаті або для покарання залишають одну у квартирі. Забороняють спілкуватися з однолітками, чи то заборона спілкуватися в соціальних мережах і по телефону, чи заборона гуляти.

  Наслідками психологічного насильства є:

  • Погіршення психоемоційного стану дитини. Дитина відчуває себе непотрібною, кинутою. Дитина не здатна розуміти почуття оточуючих і проявляти власні.
  • Занижена самооцінка. Внаслідок постійних образ дитина росте з упевненістю, що вона дурна і ні на що не здатна.
  • Складнощі в побудові стосунків. На це впливає не тільки не сформована емоційна зрілість, а й те, що дитина не довіряє людям навколо.
  • У дітей, що зазнають психологічного насильства, розвиваються депресивні стани, психосоматичні захворювання, порушення сну й харчової поведінки, різні страхи. Діти можуть демонструвати агресивну, аутоагресивну або самодеструктивну поведінку. Такі діти не впевнені в собі. Їх можуть відвідувати думки про суїцид.

  Що робити батькам?

  Якщо ви опинилися в складній життєвій ситуації й не справляєтеся зі стресами, обов’язково зверніться до фахівця. Запорука психічного здоров’я вашої дитини – ваш стабільний емоційний стан.

  Пам’ятайте, що дитина, як і доросла людина, потребує поваги, уваги й доброзичливого ставлення до себе.

  Знаходьте час для спілкування з дитиною. Намагайтеся вислухати, надати допомогу й підтримку, коли це потрібно! Ніколи не ображайте й не принижуйте своїх дітей. Кинута образу під час сварки може надовго залишити рану в душі вашої дитини.

  Не порівнюйте їх з іншими дітьми. Не будьте надмірно вимогливими. Обіймайте, цілуйте дитину й говоріть їй про те, що ви її любите.

  Не забувайте хвалити й помічайте сильні сторони особистості дитини.

  Будинок має бути тим безпечним місцем, де дитину люблять і чекають, приймають і захищають!